ну що ж, тоді поїхали
Короткий екскурс по грунтах, щоб було зрозуміло що і із чим їдять.
Маємо, в продажі, три грунти:
- кислотний (протравлюючий, фосфатуючий, тощо)
- епоксидний
- акриловий
Пробіжимось трішки по складу грунтів і їх особливостях у застосуванні / технології ремонту.
Кислотний грунт (2К):
- компонент 1: полівінілбутираль, хромати/фосфати цинку/свинцю, спирт(бутанол+етанол)
- компонент 2: ортофосфорна кислота, вода
Даний грунт є первинним, тобто наноситься на голий чистий метал а також на метал із слідами ржавчини. Під час нанесення у контакті із металом за рахунок ортофосфорної кислоти ми отримуємо осадження цинку/свинця із хромата/фосфата, а спирти із водою пасивують реакцію фосфатування( нейтралізують ).
Полівінілбутераль має прекрасну адгезію із багатьма металами, такими як алюміній, цинк, сталь, тощо...
Даний грунт є гігроскопічним (має здатність набирати із повітря воду)
Епоксидний грунт (2К):
- компонент 1: епоксидна смола, тальк/древесна мука у якості наповнювачу
- компонент 2: поліаміни (в народі затверджувачі)
Даний грунт також є первичним, тобто також наноситься на голий, але чистий метал, без слідів кородування. Має гарні адгезивні властивості та хімічну стійкість. Можливе нанесення у якості ізолятора старих ЛКП та наповнювача
Даний грунт є негігроскопічним (тобто клав він на вологу у повітрі, він її не вбирає))
Акриловий грунт (2К):
- компонент 1: акрилатна смола, наповнювач (тальк, крейда), складні ефіри
- компонент 2: ізоціанати
Даний грунт є вторичним, изолюючим. Тобто якщо у вас авто покрите старим ЛКП, щоб запобігти підриву старого ЛКП під час нанесення нового, його сміливо можна ізолювати акриловим грунтом.
Даний грунт являється також гігроскопічним.
Навіщо це усе було писати? Усе просто, щоб ви зрозуміли АРГУМЕНТОВАНО, як це усе працює і чому саме така схема нанесення грунтів, а не інша.
І так, те що шпаклювати по кислотнику не можна, думаю знають усі, як і фарбувати, а тепер про те чи варто перекривати кислотник епоксидним грунтом :
Розчинником для полівінілбутераля (Кислотник) є СПИРТ
Розчиннкиом для епоксидного грунта є знову ж СПИРТ
Затверджувачем для акрилового грунта є ізоціанат, а розчинником ефіри.
Схема роботи кислотного грунта завжди мокрий по мокрому, тобто завдання не давати повністю полімеризуватись кислотнику, а перекрити його ізолятором, для кращої адгезії у зоні контакту кислотник-ізолятор. Звісно можна після полімеризації кислотника матонути його, щоб наносити ізолятор, але кислотник наносять тонким, реактивним, шаром, плівка виходить тонкою, і терти її шкуркою ну взагалі маразм.
І так, якщо ми по мокрому перекриємо кислотник епоксидником, розчинник із епоксидника попадає у кислотник і змінює баланс "спирт-вода-ортофосфорка-хромат цинку", оскільки, як ми уже знаємо розчинником для епоксидника є СПИРТ. В результаті отримуємо із вигляду усе круто, нічого не відпадає, але процес травлення кислотника нарушено, і нічого не повернеш уже... хімія, для успішно рекції фосфатування/травлення повинна зберінатись чітка пропорція хім-реагентів.
А от у випадку акрилового ми отримуємо гарний результат, оскільки він у своєму складі не має спиртів для полівінілбутираля, ну звісно ж якщо ви не розбадяжили цей грунт чимось "своїм".
Ну от коротко, хоча ні, не дуже коротко, але надіюсь зрозуміло описав що як і до чого.
А узагалі, повторюсь, потрібно читати технічку, використовувати розчинники тих же компаній що і основний матеріал, адже усе чітко регламентовано технічкою.
Економія у даному моменті веде до попадалова... а думки, що я круче всіх, все знаю, іще діди так робили, бадяжити уже 646/647 веде прямо у просак :biggrin:
а так то можна хоч тушшю чи аквареллю фарбувати))