http://roadcontrol.org.ua/forum/viewtopic.php?f=93&t=27277
После того как уже получена регистрация назад, можно попытаться получить возмещение:
1) задокументовани (подтвержденные) вытраты по делу;
2) моральна шкода;
3) вытраты на правову допомогу ( если есть договор и документы об оплате).
До: Печерського районного суду в м. Києві 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42(а) тел. (044) 235-32-78
Позивач: ___________________
Відповідач 1: держава Україна в особі Державної казначейської служби України 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 тел. (044) 281-49-34
Відповідач 2: Солом’янське РУ ГУ МВС України в м. Києві, 03151, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 49,
тел. (044) 275-33-00
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Предметом даного позову є відшкодування державою збитків, понесених внаслідок протиправних дій з боку посадової особи органу державної влади.
Суть справи:
24.09.2010 року о 12:30 під час руху по вул. Стеценка на своєму власному автомобілі _____________ я був зупинений інспектором ВАТІ ВДАІ з обслуговування Солом’янського р-ну м. Києва _______ з метою перевірки технічного стану автомобіля. Всупереч діючим нормативно правовим актам, а саме наказу № 534 від 13.10.2008 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації», мій автомобіль не було перевірено на місці безпосередньої зупинки, а було протиправно і примусово доставлено для проведення такої перевірки технічного стану на станцію технічної діагностики №1 за адресою вул. Туполева 19.
Відповідно до розділу I п.2 даного Порядку на автомобільних дорогах і вулицях можуть бути перевірені КТЗ незалежно від їх призначення, місця реєстрації та належності, крім автомобілів: швидкої медичної допомоги, оперативних та аварійно-рятувальних служб, військових і дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, а також тих, що рухаються в колонах. Таким чином законодавством не передбачено право вибору посадової особи що до місця такої перевірки. Це також підтверджується письмовою відповіддю УДАІ ГУМВС України в м. Києві № К-5102 від 30 грудня 2010 р. (додаток 2)
Після проведення такої незаконної перевірки, інспектором _______ в подальшому у мене було вилучено моє власне майно, а саме автомобіль _____________ і знову ж таки, всупереч діючому законодавству, а саме ч.1 ст.265-2 КУпАП, затримано та розміщено його на приватний спеціальний штрафмайданчик ТОВ "Аурік" за адресою Залізничне шосе 9.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2011 року такі дії посадової особи ДАІ, а саме обмеження в користуванні моїм власним майном, вилучення та подальша постановка на штрафмайданчик мого власного автомобіля, було визнано такими що є протиправними та є перевищенням своїх владних повноважень (додаток 3). Рішення суду відповідачем по справі не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відповідно до п. 21 ст.11 Закону «Про міліцію», міліція має право обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб.
Таким чином мали місце правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а саме зупиняти та перевіряти транспортні засоби, затримувати та доставляти їх для зберігання на спеціальні майданчики МВС України.
На дії даної посадової особи мною було надіслано чисельні скарги до прокуратури м. Києва, Департаменту ДАІ України та як зазначалося вище, подано позов до Окружного адміністративного суду м.Києва з предметом позову - визнання дії посадової особи УДАІ в Солом’янському районі, інспектора Бойко М.А. такими, що є протиправними.
За дорученням прокуратури м. Києва, на підставах викладеної мною в скаргах інформації та наведених доказів, Департаментом ДАІ МВС та УДАІ ГУМВС України в м. Києві по даному факту була проведена додаткова службова перевірка.
21.04. 2011 року від Департаменту ДАІ МВС надійшла відповідь № 4/14-К-1225 від 18.04.2011 (додаток 4) в якій зазначалося, що за результатами перевірки встановлено, що підстави для затримання та доставляння мого автомобіля на штрафмайданчик у Бойко М.А. були відсутні. Враховуючи вищевикладене, керівництву УДАІ ГУМВС України в м. Києві була направлена інформація для притягнення Бойко М.А. до дисциплінарної відповідальності.
25.04.2011 року від УДАІ ГУМВС України в м. Києві надійшла відповідь № 10/К-841 від 21.04.2011 (додаток 5), в якій зазначалося, що в ході проведення службової перевірки виявлені порушення знайшли своє підтвердження, а винні посадові особи Бойко М.А та експерт Федорович В.А. притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
На мій запит до УДАІ ГУМВС України в м. Києві що до міри покарання та наявності притягнень до дисциплінарної відповідальності Бойко М.А.а за останній рік я отримав відповідь від 08.07.2011 року за № 10/К-1719 (додаток 6) в якій повідомлялося, що наказом УДАІ ГУМВС України № 87 від 21.04.2011 Бойко М.А. оголошено сувору догану. Також повідомлялося, що за період проходження службі в органах внутрішніх справ України Бойко М.А. неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Виходячи з цього, Департаментом ДАІ МВС України та УДАІ ГУМВС України в м. Києві визнано, що Бойко М.А. за період своєї служби неодноразово порушував законодавство за що притягувався до відповідальності, а також те, що його дії в даному випадку також були такими що суперечили законодавству України і були протиправними та неприпустимими.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене та відповідно до законодавства України, маю право та вважаю за необхідне відшкодувати завдану мені таким чином незаконними діями посадової особи ДАІ матеріальну та моральну шкоду.
Заподіяна мені фактична матеріальна шкода полягає у наступному:
1) за добу стоянки на штрафмайданчику з мене було незаконно стягнуто 260 (двісті шістдесят) грн. за надання послуг, що підтверджується наданою квитанцією (додаток 7).
2) доставлення мого автомобіля на штрафмайданчик було виконано не на евакуаторі, як того передбачає законодавство, а мене фактично примусили, відібравши в мене всі документи та взявши в заручники ситуації, рухатись на власному автомобілі за автомобілем ДАІ, через усе місто, до штрафмайданчика. Відстань від місця першої зупинки (вул. Стеценка, 28) до штрафмайданчика (вул. Залізничне шосе, 9) складає 40,6 км в обидва кінці, що при витраті пального 11,2 л./100 км. та вартості бензину марки А-95 на той час 10.20 грн за 1 л. пального складає 46 грн. Дані витрат пального з офіційного сайту АвтоВАЗу та карта маршруту руху додається (додаток 8, 9).
3) для того щоб мати можливість того ж дня забрати свій автомобіль зі штрафмайданчика мені потрібно було добратися до місця свого проживання, взяти свій громадянський паспорт та встигнути до 17:00 отримати дозвіл у начальника Солом’янського ДАІ за адресою вул. Народного Ополчення, 8. В зв’язку з цим, так як часу залишалося в обмаль, я вимушений був наймати таксі, витрати на яке склали 120 (сто двадцять) грн., що підтверджується квитанцією (додаток 7) .
4) так як я не є фахівцем в області права я звертався за кваліфікованою юридичною допомогою до спеціаліста в галузі права для отримання консультацій та складання позову до Окружного адміністративного суду. Витрати на правову допомогу склали ще 900 (дев’ятсот) грн., що підтверджується квитанцією та актом виконаних робіт (додаток 10).
Таким чином фактична загальна сума матеріальної шкоди складала 1326 (тисячу триста двадцять шість) грн.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 Закону «Про міліцію» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою також визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Завдана мені моральна шкода полягає в наступному:
Відносно мене було необґрунтовано вжиті заходи які обмежили мої конституційні права на свободу пересування та володіння своїм приватним майном. У мене було зухвало та протиправно вилучено мою приватну власність.
Посадовою особою ДАІ було проведено фактично адміністративне затримання мене впродовж 3 год 30 хвилин без будь-яких пояснень та складання протоколу затримки. На протязі всього часу затримання я був безпідставно позбавлений власних документів, позбавлений права на свободу пересування і особисту недоторканість, а також права на володіння та користування своєю власністю. При цьому, враховуючи те у якому порядку та при яких обставинах виконувались всі процесуальні дії, мене фактично було позбавлено будь якої можливості захисту своїх прав та свобод наданих мені законом. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість взагалі в подальшому захистити себе та своїх близьких і рідних правовими методами в цій країні.
Внаслідок неправомірних дій посадовця я був змушений на протязі двох років витрачати свій особистий час на збирання доказів вчинених ним правопорушень, відвідування юристів, складання необхідних документів, вести чисельні листування з органами державної влади, неодноразово звертатися до суду, брати участь у судових засіданнях на які відповідач Бойко М.А. навіть не вважав за необхідне з’являтися, що тягнуло за собою чергове відкладання засідань за затягування вирішення справи. Цей час я міг потратити на виховання свої трьох дітей, відпочинок, а також на особисті справи.
В зв’язку з цими подіями у мене постійно зривалися життєві плани, я був змушений систематично відриватися від основної роботи, втрачав заробітки та постійно нервував. Уся ця ситуація була для мене стресовою взагалі, а кожна чергова відмова органів влади у моєму намаганні довести допущені порушення законодавства призводила до ще більшого поглиблення цього стресу та шкодило моєму фізичному і психічному стану.
Так, УДАІ МВС України в м. Києві довгий час не бажало визнавати порушення законодавства своїм співробітником. Всі мої попередні скарги до УДАІ поверталися мені з формальними відписками в яких зазначалось, що всі дії інспектора Бойко М.А. були в рамках закону та є правомірними (додаток 11).
В результаті пов’язаних з цим переживань, я на протязі довгого часу вимушений був неодноразово звертатися за допомогою до лікарів для того, щоб хоч якось покращити свій моральний та фізичний стан, позбутися почуття пригніченості і депресії від несправедливості. В результаті пов’язаних з цим переживань, у мене почав підвищуватися тиск, знову відновилася аритмія, мій сон став неспокійним, коротким та часто переривався, а у настрої була постійно присутня роздратованість. Всі ці негативні наслідки відображені в записах моєї лікарняної книжки (додаток 12). Також це відображалося і на виконанні моїх службових обов’язків, стосунках у сім’ї, з дружиною та з оточуючими. Як наслідок роздратованості та постійних нервових зривів у мене значно напружилися відносини в моїй родині, з друзями та колегами по роботі.
Крім того до всіх вище зазначених моральних страждань додається ще те, що внаслідок таких протиправних дій посадовців у мене зникає віра у справедливу та законну діяльність Держдавтоінспекції взагалі та кожного разу, при вимушеному спілкуванні з працівниками ДАІ, виникають негативні емоції та роздратованість.
В сукупності завдану мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання я оцінюю у 2000 (дві тисячі) грн.
Як зазначено в ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В разі вчинення протиправних дій з боку посадових осіб або органів державної влади відповідальність держави перед громадянином передбачено ст. 1174 ЦК України в якій зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідальність держави встановлено також і деякими іншими законами, а саме ст.25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем у справі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 167 ЦК України встановлено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до п. 10-1. Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Казначейство України є урядовим органом державного управління та управлінцем бюджетними коштами держави.
Відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень здійснюється органами Державної казначейської служби України.
Згідно Указу Президента України «Про положення про Державну казначейську службу України» N 460/2011 від 13 квітня 2011 року, Казначейство України уповноважене здійснювати в тому числі безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 р. затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ. Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Так, відповідно до п.п. 2. п. 41 цієї Постанови, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Додатком № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачені цільові кошти на відшкодування шкоди, заподіяної фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень в обсязі 30 000 тис. грн. (код програмної класифікації видатків державного бюджету 3504030, р.р. № 35214005004130). (додаток 13)
Таким чином, на підставі викладеного, та керуючись ст.3, 41, 56 Конституції України, ст. 23, 167, 170, 270, 313, 319, 1174 Цивільного кодексу України, ст. 27, 31, 109, 118-120 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,
прошу:
1. Прийняти до свого провадження позовну заяву.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з цільового рахунку на відшкодування матеріальної шкоди 1326 (тисячу триста двадцять шість) грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з цільового рахунку на відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн.
4. Звільнити від сплати судового збору на підставі ст.3 п.2 пп.13 Закону України «Про судовий збір».
Додатки:____________________
ПОЛОЖЕННЯ
про Державну казначейську службу України
п.4. Казначейство України відповідно до покладених завдань:
пп5. здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та
місцевих бюджетів на підставі рішення суду;
П О С Т А Н О В А
від 3 серпня 2011 р. N 845
Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ
Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам
п 41. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування:
п.п.2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;
п 44. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. (р.р. № 35214005004130) Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
